Напередодні 210 річниці з Дня народження Тараса Шевченка працівники Хмельницького закладу дошкільної освіти №30 «Журавлик» запросили колег із Департаменту освіти та науки міської ради на пізнавально-інтелектуальну гру «Я люблю Україну».
Запрошення з радістю прийняли, адже з’явилася ще одна нагода вшанувати пам’ять нашого Пророка, Кобзаря, видатного художника й поета, будівничого літературної української мови, найвідомішого на планеті Українця… Він не просто мріяв про ті часи, коли Україна стане незалежною державою, коли понад усе шануватимуться наша мова, культура та історія, але й робив усе можливе для досягнення цієї мети.
Цей захід не лише став можливістю для освітян зібратися разом та згадати Кобзаря, а й прекрасним способом поглибити знання про українську культуру та історію.
Девізом гри стали слова Тараса Шевченка «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».
Атмосфера була наповнена духом єдності та гордості за рідний край. Спочатку освітяни вшанували пам’ять Героїв, які загинули, захищаючи рідну землю від дикої москвинської орди. Лунали слова вдячності на адресу Захисників, завдяки яким стало можливим провести цю гру…
Розділившись на дві команди з поетичними назвами “Калинонька” та “Вербиченька”, учасники занурилися у вир пізнавальних випробувань. Спритність розуму та знання рідної культури й історії стали запорукою перемоги у раундах “Рідна мова”, “З народної мудрості”, “Назви автора”, “Музичний” та “Відповідність”. Кожен етап змагань дарував нові емоції та відкривав нові грані української самобутності.
Перший раунд називався «Рідна мова». Ведуча запропонувала командам перевірити словниковий запас учасників. Потрібно з літер певного слова скласти якомога більше інших слів різних частин мови за 60 сек.
У другому раунді командам потрібно було з уривків фраз правильно скласти українські прислів’я. Тому цей раунд назвали «З народної мудрості».
В третьому раунді «Назви автора» учасникам запропонували уривки поетичних творів українських письменників (Тараса Шевченка, Лесі Українки, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Ліни Костенко) і треба було визначити кому належать ті чи інші поезії.
Потім говорили про українську пісню. Сотні тисяч пісень створено українцями. Відповідаючи на запитання ведучої, команди відгадували назву пісні й цитували кілька рядочків з неї. Недарма раунд мав назву «Музичний».
У п’ятому раунді – «Відповідність» – перевірялися знання освітян про предківський побут і народні музичні інструменти.
Гра вдалася на славу; було корисно, цікаво, пізнавально й весело… Атмосфера сповнена духом патріотизму, освітяни відчули єдність у безмежній любові до Неньки-України.
Ми любимо Україну, знаємо, шануємо, оберігаємо наших Великих Предків, традиції, звичаї, обряди, мову, плекаємо дух нескореної Української Нації…
На згадку про цю пізнавально-інтелектуальну гру кожен учасник власноруч виготовив народний оберіг – Птаха Щастя.
Пізнавально-інтелектуальна гра «Я люблю Україну» стала чудовим прикладом того, як можна поєднувати цікаве з корисним, збагачувати знання та примножувати патріотичні почуття.
Більше інформації ось тут: https://osvita.khm.gov.ua/?cat=1
Якщо у Вас виникли запитання, скаги чи пропозиції, Ви можете заповнити форму нижче та отримати відповідь у зручному форматі!
* — обов’язкові поля
